Оаза

Сучасні українські реалії передбачають постійну напругу, підвищенний рівень уваги та загостренне сприйняття навколишньо світу. Зокрема особливої ваги набувають звуки, які, подекуди, орієнтують нас та спонукають до певних послідовностей дій. Так сигнали оповіщення попереджають про можливу небезпеку, а гудіння генератора нагадує про неможливість планування.

Проєкт досліджує ідею “чутливого простору” як місця, що формується на межі фізичного та уявного. Візуальна частина інсталяції у формі прозорого купола створює відчуття прихистка – спокійного та приємного середовища, що відокремлене від навколишньої дійсності. Такий шелтер стає основою для образів, сформованих грою світла та тіні, та сховищем нематеріальних спогадів.

Всередині куполу знаходиться аудіальний простір, який можна наповнити звуками, рухаючись та взаємодіючи з невидимими об’єктами. А отже створюючи в уяві персональні, доповнені власними згадками та асоціаціями образи.

«Оаза» не є конкретним місцем порятунку. Це простір, який пропонує уявити своє комфортне місце, нагадує про цінність нематеріального та про важливість зберегти чутливість, попри все.